Системи вирощування полуниці

Розсаду, яку садять в грядку вирощують з паростків та поміщають в підготовлену грядку, звідки виросте повноцінна та сильна рослина. Потім її вилучають в стані спокою або для збереження в холоді з метою посадки навесні або влітку.

Лоткова розсада вирощується з верхівок паростків батьківських рослин всередині літа. Після цього її тримають в нагрітих теплицях, доки розмір крони не досягне в діаметрі приблизно 17 мм. Потім розсаду висаджують під захистом для отримання раннього або пізнього врожаю.

Розсада типу «misted tip» вирощуються тим же самим способом, що й лоткова розсада, однак її поміщають в тунелі на короткий термін від чотирьох до п'яти тижнів, після чого висаджують на початку осені, щоб наступного літа отримати врожай.

Паростки з відкритим корінням виводяться з корінням з батьківської рослини, вирощеної в полі. Потім вони вилучаються та переносяться в холодні умови перед посадкою на початку весни. Вони є маленькими, але можуть бути використані для вирощення безперервно плодоносної культури. Такі паростки також можуть зимувати на полі в більш холодних регіонах (за широтою 55°). Їх вилучають та садять навесні або на початку літа. Незважаючи на дешевизну такого методу, він вже перестав бути розповсюдженою практикою.

Існує також широкий асортимент інших систем вирощування полуниці. По всьому світу в більшості випадків її садять на відкритих полях. Більшість польових культур вирощується в мульчах з соломи або пластику, які допомагають боротися з бур'янами, зберігають вологу, зменшують забруднення, тримаючи плід над поверхнею ґрунту та зсуваючи час врожаю.

Два основні способи застосовуються до полуниці, яка вирощується в полі: кущова та килимово-смугова системи. Кожна з них потребує різної щільності посадки та культивування (табл. 5 та рис. 4).

Кущова система або пластикультура використовує крони для вирощування плодів з будь-якими паростками, які видаляються, щоб допомогти рослині зосередитися на врожаї.

Вона використовується для вирощування рослин нейтрального дня у більшості регіонів, і, крім того, рослин короткого дня в кліматі, де культури виживають в умовах зими та літа. Рослини пересаджують у піднесені грядки, покриті пластиком. Пластик нагріває ґрунт, пригнічує бур'яни та збільшує врожайність. Використання піднесених грядок також покращує дренування ґрунтів.

Полуниця, що вирощується за кущовою системою, висаджується щільніше для отримання високої врожайності та залишається життєздатною лише протягом декількох років. Типова площина посадки за кущовою системою - 50 000 рослин/га одинарними рядами або 75 000 рослин/га подвійними або потрійними рядами. Більш плідні сорти розташовані далі один від одного.

Килимово-смугова система дозволяє батьківській та дочірній рослині рости бік о бік, самі культури ростуть вузькими рядками. Відстань між рядами є менш щільною - приблизно 35 000–40 000 рослин/га, та цикл вирощування перевищує два роки. Менш інтенсивна та врожайна килимово-смугова система є невитратною та зазвичай використовується, де неможливо застосувати кущову систему, особливо, в холоднішому кліматі. Сезони поширюються за рахунок використання рослин нейтрального дня у теплішому кліматі (наприклад, США) та через тунельне вирощування (наприклад, Північна Європа).

Тунельний та тепличний способи

Тунельний спосіб вирощування передбачає використання поліетиленової плівки, яка підтримується напівкруглими сталевими каркасами, щоб закрити піднесені грядки. Цей метод широко використовується у Європі та США і допомагає зсунути урожай приблизно на 1 місяць, а також подовжити сезон.

«Високі тунелі» - високі структури, що захищають елементи. Як правило, вони пасивно нагріваються та охолоджуються, тому поточні витрати можуть бути мінімальними. Крапельне зрошення та пластикові мульчі зазвичай використовуються для культур, посаджених у ґрунт при високій щільності рослин. У тунелях або теплицях полуниця, як правило, вирощується з використанням щорічної кущової системи. Кущі розміщуються на відстані 30 см в шаховому порядку, а кожна грядка вміщує 2-4 рядки (рис. 4).

Фермери, як правило, використовують або білий пластик, який тримає прохолоду рослин в літні місяці, або чорний пластик чи фліс, щоб зігріти їх навесні і підтримувати більш високу температуру влітку. Крапельна стрічка зазвичай використовується під пластиком для полегшення зрошення та фертигації. Розсаду можна вирощувати в мішках, наповнених необхідною ґрунтовою сумішшю або субстратом, які потім розміщуються на поверхні ґрунту. Більш інтенсивне тепличне вирощування, при площині посадки 12 рослин на м2 (120 000/га), передбачає використання торфу, кокосового або гідропонного підґрунту, такого як перліт, у високих конструкціях, що зведені над ґрунтом або землею.

У вертикальних системах, де рослини вирощуються в пластиковій тарі або жолобковій системі, підвішені на дроті 1,5 м над землею, ефективним є використання замкнутих систем зрошування та фертигації, які забезпечують безперервну збалансовану подачу живильних речовин рослинам (див. Стратегії внесення добрив).

Така система, що застосовує діапазон ґрунтових субстратів, дозволяє виробникам подавати правильну поживну речовину в потрібний час, уникаючи неефективності при ґрунтовій подачі, блокування та вилуговування, що може створювати проблему для полуниці, вирощеної в полі. Потреба в добриві має враховувати якість води та доступність поживних речовин у ґрунтовому субстраті, що використовується.

Кокосовий торф, тобто відходи кокосового горіха, стає все більш популярним в якості субстрату, що застосовується в мішках, плитах або горщиках. Перед його застосуванням слід видалити дрібні частинки та солі, такі як хлорид натрію, що обмежують розвиток коренів. Кокос являє собою кращий та більш стійкий субстрат, ніж торф, що забезпечує більш високий рівень консистенції продукції - він також менш кислотний, ніж торф, та має більш типовій рН 4,5-6 у порівнянні з торфом - 3,5-4,5. Виникає потреба в адаптованій програмі фертигації з більш високим рівнем кальцію для збалансування високого від природи рівня калію в кокосі, що може варіюватися від 1,6% до 2,0% на суху масу, в залежності від сорту продукту. Кокосовий субстрат можна використовувати до чотирьох сезонів, а завдяки його більш відкритій структурі водним режимом навколо коренів легше регулювати.

Коли полуниця вирощується в мішках, легше контролювати такі ґрунтові шкідники, як нематоди та гриби, у відносно закритому середовищі завдяки ефективному використанню пестицидів або природних паразитів.

Нагрівання, охолодження та освітлення, а також збагачення вуглекислим газом (див. далі) допомагають підвищити продуктивність та підтримувати тривалий врожай у теплицях. Незважаючи на високі витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією, вертикальне тепличне вирощування дозволяє зменшити витрати на збір врожаю приблизно на 30-40% у порівнянні з вирощуванням в полі. Ця система також покращує якість плодів завдяки інтенсивній фертигації та захисту рослин, що дозволяє вирощувати сезонну продукцію значно вищої врожайності та з потенційно кращою дохідністю.

У минулому перед посадкою здійснювалась фумігація ґрунту, однак така практика все більше регулюється через високу токсичність фуміганта та його вплив на природні ґрунтові організми. Тому в більшості країн від неї поступово відмовляються.