Агрономічні принципи

Він належить до родини капустяних (Brassicaceae) і є одно- або дворічною трав'янистою рослиною. У виробництві поширені дві форми: ярий, або кольза та озимий.

За високих температур пригнічується ріст рослин, знижується врожай насіння. Залежно від сорту, він може досягати висоти від 50 до 180 сантиметрів. Глибина кореневої системи сягає від 90 до 190 сантиметрів, яка не переносить ні заболочених, ні сухих чи ущільнених ґрунтів. Високий вміст солі та холодні ґрунти також є згубними для вирощування ріпаку. Бур'яни є конкурентами за воду та поживні речовини і з ними потрібно обов’язково боротися.

Ріпак досить вибагливий до родючості ґрунту. При врожаї насіння 25 ц/га він виносить з ґрунту 132 — 138 кг азоту, 54 — 58 кг фосфору і 162 - 169 кг калію. Кращі ґрунти для нього — чорноземи, каштанові, сірі лісові та опідзолені суглинки (при вапнуванні) з нейтральною чи слабкою лужною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5 — 7,4). Непридатні — важкі глинисті, заболочені, засолені й кислі, а також легкі піщані ґрунти. Ріпак не витримує близького залягання ґрунтових вод.

Ріпак — рослина довгого світлового дня.

Сходи озимого ріпаку з'являються на 5 — 7-й день після сівби. Сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту. Через 5—10 днів утворюються справжні листки. Зимує ріпак у фазі розетки з 5 - 7 листків. Навесні рано відростає. Через 10 — 20 днів після початку весняної вегетації настає фаза бутонізації. Від початку бутонізації до цвітіння минає 20 — 25 днів. Цвітіння рослин триває 25 — 30 днів. Ріпак є факультативним перехраснозапильником. Зерно достигає через 25 — 30 днів після цвітіння. Достигання, як і цвітіння, в межах суцвіття поширюється знизу вгору. Вегетаційний період культури (осінній і весняно-літній) триває 200 — 220 днів.

Вимоги до вологи

Потреба у волозі в ріпаку становить від 400 до 500 міліметрів протягом всієї фази росту. При менш ніж 200 міліметрах врожайність може знизитися до 1 т/га. Нестача води під час цвітіння та формування насіння може мати негативний вплив на урожайність. Розвиток листкової поверхні ріпаку перед входженням в зиму впливає на використання води: посіви з густотою 30 рослин/м², які утворюють 12 листків споживають вдвічі більше води, ніж посіви з густотою 50 рослин/м², в яких утворилося 6 листків.

Аби отримати теоретично можливу врожайність ріпаку 9 т/га потрібно навесні мати 430 мм/м² доступної вологи. Це може бути забезпечено, якщо в період між кінцем березня і серединою липня випаде 270-360 мм опадів. Але при цьому може асиміляційна продуктивність може стати обмежувальним чинником, оскільки зі збільшенням опадів зменшується проникнення світла.

Вимоги до температури

Насіння ріпаку за весняної сівби починає проростати при 1 — 2 °С, при висіванні восени — при температурі 15 — 18 °С. Навесні озимий ріпак починає відростати при температурі ґрунту 3 — 4 °С. Найсприятливіша для росту вегетативної маси температура 18 - 20 °С. У період цвітіння і достигання насіння потреба в теплі підвищується, кращою температурою в цій фазі є 22 — 23 °С. Загартування ріпаку краще відбувається у фазі розвиненої розетки листя при температурі 5 °С тепла протягом 10 днів і мінус 3 °С протягом наступних 5 днів. Рослини, що не пройшли загартування (при пізніх строках сівби), гинуть при зниженні температури до мінус 6 — 8 °С. Добре загартовані рослини витримують зниження температури на глибині 1,5 — 2 см до мінус 12— 14 °С. При сніговому покриві 5 — 6 см завтовшки і більше озимий ріпак витримує морози до 23-25 °С.

При наявності сильніших морозів у клітинах утворюються кристали льоду, які руйнують їх і тканини загалом. Морозостійкість можна покращити завдяки застосуванню бору, міді, калію та марганцю.

Рослина ріпаку чутлива до уражень хворобами та пошкоджень шкідниками. Це можна зменшити за допомогою правильної сівозміни. В короткоротаційній сівозміні ризик уражень зростає.

Для ріпаку можна виділити три критичні періоди його росту та розвитку, коли потреба в мікроелементах найвища:

-          Формування листкової розетки (позакореневе підживлення дає змогу підготувати рослини до зими);

-          Формування стебла (забезпечує активізацію морфофізіологічних процесів);

-          Зав’язування іц розвиток бруньок, а також кінець цвітіння (поліпшує процеси цвітіння, формування і розвиток насіння).

Для урожайності вирішальним є перебіг цвітіння у перші 2 тижні після його початку.

При врожайності 3 т/га ріпак виносить з ґрунту, г: 200-250 - бору, 300-400 - марганцю, 200-400 - цинку, 30-120 – міді, 3,6- молібдену.

Вважливо, щоб до зими на рослині було не менше 6-8 листків, стебло ≤ 2 см з діаметром кореневої шийки 8-10 мм, добре розвинений стрижневий корінь завдовжки 20см.

Біологічний потенціал урожаю ріпаку значно вищий порівняно з урожайність, яку отримують у виробництві. Навіть при врожайності 5 т/га використовується лише 25% квіток і стручків. У ріпаку сильно виражена внутрішньорослинна конкуренція між вегетативними та генеративними органами. Так, уже через 2 тижні після цвітіння фотосинтетична поверхня стручків сягає 1 м²/м² поля, а через 2 місяці – 3 м²/м². Тому на врожай впливає не листкова маса, а площа стручків, які забезпечують насіння асимілянтами. Цим і пояснюється необхідність оптимізації насамперед азотного живлення з метою гальмування утворення надмірної листкової маси.