Підвищення врожайності ячменю

Кінцева врожайність зернових залежить від трьох факторів, найбільш вагомим з яких є середня вага зерна. Найбільша різниця у врожайності за різних ґрунтово-кліматичних умов зумовлена різницею в кількості зерна, а не його розмірів. Показники кількості зерна на м² і врожайності сильно пов'язані між собою, в той час як показники середньої ваги зерна та врожайності слабо пов'язані. Висока врожайність є результатом досягнення належної кількості колосків, збереження здорового зеленого листкового покриву, а також збільшення кількості зернин у колоску та їх розміру.

Збалансована програма живлення культури, що включає всі макро- та мікроелементи, є обов'язковою умовою для забезпечення всіх трьох показників. Врожайність ярого ячменю приблизно на 20% нижча, ніж озимого. 30-35% вуглеводів, що містяться у зерні ярого ячменю, надходять з прапорцевого листка та стебла, 24-45% з колоска і 20-45% з інших частин рослини.

Поглинання макроелементів озимим ячменем

Азот і калій - це поживні речовини, які в найбільшій мірі потрібні для високої врожайності ячменю.

Потреба у фосфорі подібна до сірки.  Максимальна потреба у всіх макроелементах спостерігається у період швидкого росту навесні.

Поглинання мікроелементів ячменем

Збалансована стратегія живлення має велике значення. Вона повинна включати вторинні поживні речовини та мікроелементи, які необхідні для високої врожайності.  Як і у випадку макроелементів, максимальна потреба у них спостерігається у періоди швидкого росту.

Тимчасовий дефіцит може виникнути, коли умови ґрунту погіршують доступність поживних речовин (наприклад, низькі температури, перезволоження, посуха). Знання вмісту поживних речовин у 1 тонні продукції є корисним, оскільки цей показник можна використовувати разом з показником врожайності при складанні плану внесення поживних речовин.